100. Розв-к ек-ної теорії в Україні в радянсь-кий період.

Післяжовтневий розв-к ек-ної теорії в Укр. поз-нач.:розквітом 20-30рр, занепадом 30-60рр, пері-одом відродж. в 60-х і кризою 70-80х, періодом відрод. 2-ої пол.80-х. В 20-х рр. розв. ек –ної на-уки відображає цівілізаційні особливості нац-ної ек-ки, Ленінська программа побудови держ. соці-алізму не знайшла підтримки. У 1918р. створено Укр.академ.наук яку очолив Туган-Барановський (уважав,щоб для вивч.закономірн.розв-ку сус-ва провадились досл-ня в галузі соціології, статис-тики, теорет.економії і наполягав на прикладному хар-рі їх щодо окремих галузей). В 1918р створ. інститут ек-ної коньюктури, який мав на меті про-ведення ек-них досл-нь закономірностей розв-ку та опрацювання рекомендацій щодо соц-но-ек-ого стимулювання. Рекоменд.цього інст. базува-лись на досягненнях світової ек-ної думки в галу-зі ек-ної теорії і спочатку були спрямовані проти ек-ної прогр. більшовизму, на розроб.плану само-стійного розв-ку Укр., а згодом - на створення на-укової концепц. планування, сис-ми фін., єдиної сис-ми Укр.с-г кооперації. У1920р.-засноване То-вариство ек-стів, що займались теоретико-ек-ним і прикладни аналізом. Воно координ.діяльність дослідників, спрямовуючи її на створення конце-пціїєдиної Укр. госп-кої сис-ми, побуд.на засадах ек-ної відкритості та саморег. У теорет.розробках тієї доби обстоюється думка про регул.роль рин-ку та ринк.цін, про неможл.зведення їх в ек-ні від-носини тільки до сис-ми натур.та труд.обліку. Критикувались ідеї централіз.соц.планування за умов, коли не має загал.ціннісних орієнтирів. За-мість цього пропон.ідея плану-прогнозу. Орі-єнт.владних структур на тоталітаризм поклала край розв-ку ек-ної науки в Укр. Було закрито інстит., припин.ек-ні досл-ня. З 30-х р. змістом наук.досл-нь стає доведення переваг ек.політ., що буд.за «класовим принц.» Всі досл-ня були просякнуті ідеями планув., директивності, цент-ралізму. Деякі вчені вказували на можл.кризи збуту за умов монополіз.торг., про те їхні перед-баченя були розкритиковані ек-стами-«марк-сист.». У1928р. Волобуєв пропаганду вав пере-ваги самостійного ек-ого розвку Укр., тому роз-поч.боротьба ортодоксальних марксист. Із «во-лобуєвщиною». В 60-ті рр. вчені наполяг.на зміні підходів до визн.ролі ПЕ в соц-но-ек-ні перетвор. На прикінці 80-хрр почин.формування засад суч.концепц.сусп. розв.

74. Перегляд неокласичної теорії ринку. Теорії монополії і конкуренції.

Класична і неокласична теорії протягом тривало-го часу продовжують користуватися поняттям до-сконалої конкуренції. А.Маршалл досконалу конкуренцію трактує як ситуацію на ринку, за якої існує велика к-ть продавців (покупців) і кожен продає (купує) визначену й обмежену частину од-норідного продукту. Ні продавець, ні покупець не можуть диктувати ціни на ринку, вони можуть ті-льки пристосовуватись до них. Продавці змагаю-ться між собою за покупців, а покупці – за кращо-го продавця товарів, за якісніший товар. Конкуре-нція також є характерною рисою взаємовідносин між продавцями і покупцями. Досконала конкуре-нція за класичною теорією виконує кілька ф-цій: ціноутворюючу, стимулює скорочення граничних витрат В, сприяє безперебійному руху капіталів, їхньому переливаню із галузі в галузь, раціоналі-зує структуру В, урівноважує й регулює розв-к сус-ної ек-ки.

Сучасне трактування конкуренції за умов моно-полізації В ввібрало всі попередні досягнення та-ких теоретиків, як Дж.Робінсон, Е.Чемберлін, П. Самуельсон, а також врівнова- жуючих сил Дж. Гелбрейта.

Теорія ндосконалої конкуренції. Джоан Вайо-лет Робінсон ставить собі на мету довести, що конкуренція за умов монополізації В видозмінює-ться, але зберігається. Категорія досконалої кон-куренції є абстрактною моделлю, яка ідеалізує реальне становище на ринку. Її увагу приверта-ють інші ринкові ситуації: чиста монополія, моно-псолія, олігополія та зв’язані з ними форми моно-полізації ринку. Їхню природу виводить із відно-шення ек-них агентів до факторів В та диферен-ціації товарного світу.

Чиста (абсолютна) монополія - володіння про-дуктом, для якого немає близького замінювача. Покупець у такому разі позбавлений можливості вибору і змушений купувати товар у монополіста (1 продавець – багато покупців). Цілу галузь реп-резентує 1 виробник, котрий і диктує ціну на рин-ку. Він повністю контролює обсяги В товару і його ціну, отримуючи надприбуток. Але абсолютний контроль є можливим тільки за умови, що сам ви-робник є власником мат факторів В. Ще 1 суттє-вий чинник, що обмежує владу монополіста на ринку, - це спадання попиту зі зростанням ціни, а отже, зменшення обсягів збуту.

Монопсонія – ситуація, протилежна чистій моно-полії (1 покупець – багато продавців). Показує, що монопсоніст також може застосовувати ціно-ву дискримінацію і в такий спосіб контролювати ринок. Але і його влада на ринку обмежується багатьма факторами.

Реальним для ринку є щось промжне між чистою конкуренцією та чистою монополією і такий стан наочніше відображає чинники поведінки монопо- лістів на ринку. Це тип ринку, який контролюєть-ся кількома фірмами, - оліго полія. Фірми об’єд-нуються і перешкоджають вступу ін. фірм на ри-нок. У рез-ті там панує обмежена к-ть виробників однородного або взаємозамінного продукту. Це уможливлює контроль за ціноутворенням, збере-ження напівмонопольного становища, отримання надприбутку і дає змогу позбутись негативних для нагромадження капіталів наслідків конкурен-ції. Конкуренція зберігається, але в особливих формах: її ф-ції, зокрема стимулювання й врівно-важування ек-ки, обмежуються, що призводить до часткової втрати конкурентного ефекту. Тому Робінсон називає її недосконалою конкурен-цією.

Ціноутворення Особливістю олігополії є взає-мозалежність рішень панівних фірм у галузі ціно-вої політики. Діяльність фірм-конкурентів – це до-даткове обмеження, котре фірми мусять урахову-вати, визнчаючи оптимальні ціни й обсяги В. Во-на робить ряд висновків про те, що за умов оліго-полії у під-ців є можливість впливати на рівень цін факторів В, оск вони є монопсоністами – єди-ними спож-чами специфічних факторів. На ціну робочої сили, тобто на рівень зар-пл, немає пот-реби впливати: вона встановлюється за іншими з-нами – під впливом попиту і пропозиції на ринку робочої сили, і є виявом протистояння робітни-ків-продавців та окремого під-ця-покупця. Оліго-поліст, який отримує виграш лише за рахунок ни-жчих ніж у конкурентів витрат, змушений заміню-вати цей фактор ін. – мат, тобто олігополія сприяє зростанню безробіття. Цінова конкуренція в олігополії не припиняється, вона здійснюється за рахунок якісної модифікації товару, змни його функціональності, поліпшення реклами, заправа-дження нових форм торгівлі. 1 продукт може бути замінений іншим того самого виду, але вищого готунку, тобто дорожчим.

Але Робінсон не приділяла окремої уваги аналізу проблеми диференціації товару, в сус-ві кожен виробник є наперед визначеним монополістом. Диференціація продукту є не єдиною і не визна-чальною умовою влади монополіста на ринку. Передумава виникнення олігополії і недоскона-лої конкуренції - концентрація В. За наявності монополії в будь-якій формі вільної конкуренції немає, ціни встановлюються вище за середні й граничні витрати, стають джерелом монопольно-го прибутку, а конкуренція припиняє виконання ф-ції врівноваження ринку.

Пропонуючи свою теоретичну концепцію, Робін-сон дотримувалася антимонополістичної позиції, виступала проти засилля монополії. Вона вважа-ла за необхідне антимонопольне втручання дер-жави в процеси концентрації та централізації ка-піталів.

Теорія монополістичної конкуренції. Провідна ідея ек-ної теорії Едварда Хейстінгса Чемберлі-на - в процесі монополізації В виникає нове яви-ще, не властиве ринковим ситуаціям чистої кон-куренції та чистої монополії. Воно є рез-том син-тезу цих ситуацій і породжує монополістичну кон- куренцію, яка відрізняється від уже відомих форм тим, що дає можливість контролювати як пропо-зицію, так і попит. Будує модель, за допомогою якої аналізує дії незалежних продавців однорід-ного продукту. Підставою для встановлення їх-ньої монополії стають ознаки диференціації това-ру:виняткові якісні характеристики продукту; мар-ка фірми; особлива упаковка; місцезнаходження фірми; особливі форми обслуговування; рекла-ма, що підкреслює винятковість товару.

Монопольна конкуренція – це конкуренція, що відповідає таким вимогам: к-ть продавців однорі-дного товару є достатньо великою, щоб їхня ек-на діяльність не справляла особливого впливу на ін. конкурентів, на відміну від недосконалої конку-ренції не зачіпала їхніх ек-них інтересів; продукт і справді якісно різнорідний, диференційований, і покупець може вільно вибрати конкурентного продавця; будь-хто має право безперешкодно виробляти товар даної групи, ринок не є закри-тим. Якщо продукт і ринок диференційовано – ко-жен продавець одночасно є й монопорлістом і конкурентом. Ознакою диференціації є різнорід-ність навіть однойменних товарів різних виробни-ків, завдяки чому покупці віддають перевагу яко-мусь конкретному товару.

Аналізує 3 напрямки монополістичної конкурен-ції: цінової (маніпулювання цінами), неціновий (внесення якісних змін у продукт), рекламний.

Цінова конкуренція. Пропонуючи диференційо-ваний товар, кожен продавець формує власне коло покупців – мікроринок, що контролює ціну товару, певною мірою підвищуючи її за рахунок обмеження обсягів В. Монопольний прибуток – головна мета ринкової стратегії виробника. Його максимізація досягається зменшенням обсягів В та підвищенням цін.

Інструментами нецінової конкуренції є підвище-ння якості товарів, випуск нових моделей, дос-коналий дизайн, поліпшення умов обслуговуван-ня клієнтів, удосконалення сис-ми збуту. Попит визначається не тільки прибутками, інтересами та вподобаннями покупців – його організовують постачальники товарів.

Ек-на рівновага досягається за рахунок вільно-го ціноутворення. Монополістична конкуренція диференційованих продуктів включає елементи досконалої конкуренції і сприяє досягненню ек-ної рівноваги. Диференціація призводить до того, що утворюється мережа відособлених ринків.

Але ситуація рівноваги не завжди є корисною для сус-ва, адже її порушення часто супроводжує Ін-новаційну перебудову ек-ки. Диференціація дає покупцям свободу вибору.

Ек-ка саморегулюється і за умов монополії, але врівноважуючі сили з часом трансформуються – управління попитом і пропозицією поступово ви-тискає колишній саморегулятор – об’єтивне спів-відношення попиту і пропозиції.

Чемберлін і Робінсон переглянули класичну тео-рію ринку, пристосувавши її до сучасних умов.

На відміну від Маршалла, вони у своїх теоретич-них розробках намагалися тісно пов’язати аналіз цін конкуренції з реаліями ек-ної дійсності. Вони виступили проти твердження, що виробник не має можливості впливати на ціну, і довели, що він отримує цю можливість, коли займає винятко-ве становище на ринку.

Теорія ефективної конкуренії. Усебічне вивчен-ня історії ек-ого аналізу привело Йозефа Шум-петера до висновку, що найдосконалішою на той час концепцією в ПЕ була теорія загальної ек-ної рівноваги Вальраса, яка відбивала статичний стан ек-ки і не враховувала факторів розв-ку ек-них процесів. В центр свого досл-ня поставив са-ме розв-к сис-ми ті чинники, які стають рушійни-ми силами такого розв-ку. Рушійна сила розв-ку – під-ць. Під-ць є головним суб’єктом технічного прогресу, створюючи надлишок в-сті, забезпечу-ючи своєю діяльністю розв-к ек-ки. % є ціною, сплачуваною за придбання нових прод-них сил з прибутку. Прибуток є винагородою за активність під-ця. Він має тимчасовий хар-р. Принциповою рисою кап-зму він вважав діяльність під-ця-нова-тора. Кап-зм він розумів надто обмежено – як приватно-під-ку си-му класичного типу, що базує-ться на дрібній і середній власності. Нова фаза хар-ся руйнування його соц-ної бази під впливом масового акціонування власності.

Досконала конкуренція для сус-ва – це стимул для мініиізації витрат і максимального наближен-ня оплати праці до її граничної прод-ті. Для під-ця – це стимул для мінімізації витрат і максиміза-ції прибутку. Називає таку ек-ну ситуацію і такий прибуток статичними, а конкурентну боротьбу не-ефективною. Ефективна конкуренція можлива тільки за умов ек-ної динаміки - це конкуренція нового типу, побудована на новаторстві. Її голов-ним агентом є під-ць-новатор, а її важливою умо-вою – монополізація В.

Монополія. Монополії у чистому вигляді не іс-нує. Це лише тимчасове явище. Більш важливою для ринку, для ек-ки в цілому вважає ситуацію об’єднання групи конкурентів – олігополію, яка сприяє технічному прогресу. Вона дає змогу виді-ляти кошти для НДР, збільшує впевненість інвес-торів у отриманні високих прибутків за допомо-гою випуску нових товарів, розширення асорти-менту.

Ек-нарівновага. Ефективна конкуренція веде до розбалансування, перебудови ек-ки, стрибка у розв-ку прод-них сил.

Теорія інновацій Шумпетера створила можли-вість узгодження таких явищ, як вільна конкуре-нція й монополія. Він виводить поняття конкурен-ції за межі товарного світу й ринкових відносин.

Проте Шумпетер вказував на існування такого явища, як еволюція ек-ної динаміки, коли немає місця досконалій конкуренції, її замінено альтер-нативною формою – недосконалою конкурент-цією.

Теорія ефетивної конкуренії пояснює загальні причини циклічного розв-ку.

Ф.Хайєк включив в модель ефективної конкурен-ції дещо ін. чинник – монополію на інформацію. Підкреслював, що така конкуренція дає стимули до виявлення вже накопичених знань або до по-шуку нових, які можуть мати високу ек-ну цін-ність. Ринок є каталізатором і координатором по-шукової активності. Монополія надає незрівнянно більші можливості, передусім мат, для цього по-шуку.